Микола Васильович Грановський - заметіль щемливих спогадів
23 лютого своє 90-річчя відсвяткував ветеран війни і праці, учасник бойових дій Микола Васильович Грановський з села Вьюнки.
Зі славним ювілеєм колишнього фронтовика привітали: голова Новоукраїнський районної ради Валентина Годлевська, Приютівський сільський голова Ольга Присяжнюк, директор Авангард ЛТД "Борис Крамар, голова районної ради ветеранів Василь Круценко, депутат районної ради Олена Кіліпенко, начальник управління праці та соціального захисту населення Новоукраїнський РДА, Тетяна Олефіренко.
Крім традиційного (у разі виконання учаснику бойових дій 90 років) вручення Диплома про щомісячної довічної стипендії Новоукраїнський районної державної адміністрації та районної ради (доплату до пенсії у 150 гривень), ветерану були вручені й ряд інших подарунків і грошових нагород за багаторічну сумлінну працю і з нагоди його ювілею.
Кожен з гостей щиро бажав ветерану довгих років життя, здоров'я і дякував за здобуту Перемогу. В свою чергу, ювіляр подякував за візит і подарунки, з якими приїхали гості до іменинника, і поділився спогадами про пережите.
Варто відзначити, що, почувши від ветерана прохання про забезпечення дровами, керівник господарства Б. Крамар пообіцяв одразу ж розв'язати його проблему. Коли ж дочка фронтовика сказала про те, що їм необхідна допомога в перекритті веранди, то і тут Борис Лаврентійович запевнив господарів, що не залишить їх без підтримки.
22 державні нагороди має Микола Грановський.
Серед них :
Ордена Вітчизняної війни,
Трудового Червоного Прапора,
Медаль "За відвагу".

Пішовши на фронт в травні 1944 він гідно проніс прапор свого полку, міцно тримаючи бойовий прапор під час жорстоких, кровопролитних боїв.
Слухаючи його спогади, розумієш, що все 68 років після війни не вщухає заметіль щемливих спогадів прапороносців Перемоги, отриманої дорогою ціною та подарованої ними нинішнім поколінням нащадків.
Микола Грановський був звичайним, простим орачем війни — воїном, захисником свободи. У складі 907 - го стрілецького командного полку 3 - го Українського фронту Микола Васильович пройшов дорогами Румунії, Молдови, Болгарії. Демобілізувавшись у 1947 році він повернувся у рідні Вьюнки та 44 роки пропрацював механізатором у місцевому колгоспі, отримуючи за працю подяки та нагороди.
Сім років тому померла його дружина Євгенія Семенівна, з якою він прожив 60 років. Історія їх кохання дуже незвичайна і красива одночасно. Рішення про шлюб було прийнято, перш ніж він побачив свою наречену. Таким чином мати його в 1942 му вирішила вберегти свого сина від відправки на роботу в Німеччину. Тому перше побачення було одночасно і заручинами, але це не завадило їм прожити довге і щасливе життя і виховати четверо чудових дітей, які подарували їм шість онуків, правнуків.
... Промайнули роки, і в минулому і залишилися і молодість, і запал, і сили та наснага. Важким тягарем лягли на плечі прожиті роки, але найбільшою підтримкою для ветерана є його 65 - річна дочка Меланія Миколаївна, доглядає за батьком. Адже, попри свої роки, не побажав Микола Васильович переїжджати з міста, а вирішив доживати свої відпущено Богом року в рідних стінах, у своєму селі — тут його Вітчизна, тут його юність і молодість і все життя ...

Матеріал підготовила - Олена Комісаренко
Публікація - Олег Пойченко Oleg Poichenko
Категория: Місто та його герої | Добавил: Samosval (16.06.2019) | Автор: Олег Пойченко E W
Просмотров: 145 | Теги: спогади, новоукраїнка, василь грановський | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
avatar