Коляда Станіслав Андрійович
« Розтопи у серці кригу –
Подаруй сирітці книгу.
Знає кожна хай дитина.
Що вона також – Людина»

Станіслав Коляда


Станіслав Андрійович Коляда народився 18 грудня 1944 року в селі Рівному Новоукраїнського району в сім`ї робітників.
Після закінчення Рівненської СШ № 5 навчався в Олександрійському училищі СПТУ-3, селище Жовтневе і одержав спеціальність електромонтер сільської електрифікації і зв»язку.
З грудня 1964 року проходив строкову службу на Байконурі, після повернення продовжив роботу за спеціальністю і проживає в міста Новоукраїнка, Кіровоградської області.
Станіслав Андрійович – гарний чоловік, мудрий і турботливий батько. Разом з дружиною Людмилою виховали двох доньок – Тетяну і Руслану. Коли до ошатної господи приїжджають у гості наймиліші, найрідніші його серцю онуки – Маринка, Христинка, Дмитрик, Валерія – велике і любляче дідове серце вихлюповується у вірші для малят. Це ще один, досить незвичний, бік творчих уподобань Станіслава Коляди.
В 2002 році на широкий читацький загал вийшла перша збірка поезій Станіслава Коляди « Землі священної нектар…»
В 2003 році побачила світ друга збірка поезій поета « Я славлю рід мій український», а на часі вже нова…
Цього разу Станіслав Андрійович виступає в іншій значно полярнішій від попереднього видання Іпостаті – творцем виключно дитячих творів. До речі, варто підкреслити, що збірочка готувалася для суто специфічної аудиторії і призначалася, передусім, для доволі своєрідного контингенту – вихованців дитячих будинків та інтернатів. Так вирішив сам автор, адресувавши своє творіння самотнім і знедоленим серцям, яким так не вистачає лагідного і ніжного материнського слова, терпкого і п’янкого дотику теплих і міцних батьківських долонь…
Станіслав Андрійович, яка міг, намагався замінити їм веселого і мудрого татка – цікавого оповідника і досвідченого порадника, розважити і змусити глибоко замислитись над оточуючим дітлахів і підлітків повсякденними і незвичайними речами і явищами, він напрочуд органічно увійшов до їхнього потаємно-безпосереднього та наївно-довірливого мікрокосмосу, щиро і тонко відчув їхнє, часом несвідоме, невисловлене тяжіння до світу прекрасного, його безмірного вирію і поетичного розмаю, підібрав потрібні олова і рими, щоб побудувати прозорий, але щільний місток поміж своїм альтруїстичним « я» і вдячними душами і серцями обділених щасливою долею малюнків.
Відомо, коли людина перестає відчувати в собі дитину, вона духовно гине.
Станіславу Коляді подібне ніколи не загрожує, адже під його часом суворою чоловічою зовнішністю, твердим поглядом пильних очей знаходиться лагідна дитяча душа, щирий і захоплений дивосвіт, сповнений палкої віри у безтурботне майбуття сьогоднішніх усміхнених юнаків і струнких юнок, усіх наступних поколінь.
Він досить часто загадує своє дитинство, зовсім не безхмарні роки, коли уперше відкривав безмежні виміри навколишнього світу, щодня дивувався і радів новому, досі
незнайомому. Ті давні, примхливі емоції тремтливої почуття завжди намагався втілювати у проникливі поетичні рядки.
Допомагають ностальгічно пригадувати нелегкі , але такі щасливо-неповторні повоєнні роки, щирі і допитливі оченята дорогих онуків. У люблячих серцях він продовжує своє життєве і творче єство. У них, як у чарівному дзеркалі, повторюється його дитинства і юність.
Збірка « Сонечко в твоїх долонях» умовно розділена на три розділи – для най-най-найменших, середнього і підліткового віку. Теми творів калейдоскопічно різноманітні: коротенькі віршики-загадки, влучно- лаконічні замальовки-посвячення квітам, овочам, деревам, комахам, птахам, домашнім і диким тваринам, іграшкам, порам року, явищам при роди. Іноді головами героями виступають улюблені онуки і онучки,їхні друзі та інші дітлахи.
Часом складається стійке враження, що вірші, створені для дітей, начебто ними і написані, занадто вдало автор передає неповторну палітру яскравих дитячих вражень, глибоко занурюючись у втаємничену психоауру маленької людини…
Звичайно, до виходу із друку вірші Станіслава Коляди належали нікому не потрібним вантажем, їх завжди із превеликим задоволенням перечитували його діти, онуки, їхні друзі та знайомі. Але авторові мріялося про широкий читацький загал, він постійно плекав палке, непереборне бажання подарувати свою вистраждану тяжким фізичним недугом творчість тим, кому вона призначалася із самого початку – дітям. Заповітні мрії іноді мають щасливу нагоду здійснюватися…
О зирнись, подивись на тих, кому значно гірше, ніж тобі. Розтопи у серці кригу, допоможи, чим можеш, якщо вважаєш себе людиною. Станіслав Андрійович допоміг, зробив свій щирий і скромний внесок – подарував сиротам власноруч створену книгу.
Він несе в своїх міцних, надійних долонях добро, тому гідний високого і почесного звання – справжньої Людини.


Категория: Місто та його герої | Добавил: Samosval (16.06.2019)
Просмотров: 162 | Теги: збірка, станіслав коляда, поэт, Земляк | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar