То ж скільки років Новоукраїнці?
Запитання винесене в заголовок цієї дискусійної статті в рік святкування 250-річчя міста може здатись не тільки риторичним, а й недоречним. Вже четверте покоління вивчаючи наш рідний край, цікавлячись історією заселення наших земель, від учителів, з довідників різної товщини і часу видання твердо знає, що „в 1754 році на правому березі р.Помічної, неподалік від впадіння р.Грузької в Чорний Ташлик була споруджена фортеця названа Павлівськ (пізніше Новопавлівськ, Новоукраїнка)”. Цитата взята з монографії В.І.Тимофієнко „Міста Північного Причорномор'я в другій половині ХVІІІ ст.” Монографія видана Інститутом історії Академії наук Української РСР російською мовою (Київ, Наукова думка, 1984 р.)

Автор посилається на „Історію міст і сіл УРСР. Кіровоградська область”, а в даному дослідженні посилання на Центральний Державний Військово-Історичний Архів СРСР (нині Росії). Крім дати в монографії детально описується форма і розміри укріплення Павлівськ та поселення, що стало рости під його захистом. Все це друкувалось в нашій газеті одним із авторів даної статті прийняте без сумніву як незаперечна істина.

Але в травні, на початку червня нинішнього року старший науковий співробітник Кіровоградського обласного краєзнавчого музею К.В.Шляховий, проводячи пошук в архівах, натрапив на копію документа, який поставив під сумнів дату заснування нашого міста.

Це рапорт начальника Єлисаветградської провінції генерал-майора В.О.Черткова до командира Новоросійської губернії Ф.М.Воєйкова по рапорту командира Молдавського гусарського полку полковника Звєрєва про те, що запорожці (400 чол.) вигнали з Мігейського Ташлика (Костовате) більше 100 сімей поселенців Молдавського гусарського полку і передали від кошового (Калнишевського) що «в Павловском редуте выгнать намерены, почему он господин полковник Зверев просит защищения, а … о поселившейся роте в Павловском редуте сначала когда бывшей предводителем второй армии … Пётр Иванович Панин прожектировал Павловскому редуту быть и чтоб при оном и полковую квартиру Молдавскому гусарскому полку там иметь, ровно и о поселении при Екатериненском шанце (Первомайск) двух рот репортами коими от 27 и от 28 числа мая 770 году от меня донесено было, почему ваше превосходительство оное поселение рот при редуте Павловском и при Екатериненском шанце опробовать изволили…»

Отже, граф, генерал-аншеф П.І.Панін, командуючий другою російською армією з 1768 по 1770 рік, до і після цих дат жодних „прожектів” відносно залюдненості наших країв і будівництва тут укріплень не міг складати. Рапорт генерал-майора Черткова датована 7 червня 1770 року, оригінал зберігається в РДВІА.-ф.52.оп.1.спр.37ч1. аркуш 15 (Росія). Даний документ викликав сумнів відносно дати заснування Павлівська в 1754 році і змусив до пошуку.

В результаті виявилось, що в усіх роботах серйозних дослідників по історії заселення нашого краю, які на даний час нами вивчені, в статистичних таблицях, картах та описовій частині укріплення і поселення Павлівськ згадується лиш з 1770 року як ротне поселення (1-а рота) і штаб-квартира Молдавського гусарського полку (сформований у 1769 році). Це при тім, що в описах меж між землями Буго-Гардської паланки Нової Січі та задніпрянськими землями Гетьманщини перелічуються окремі хутори, зимівники, пасіки, а в нашій місцевості називаються тільки річки Грузька, Помічна, Чорний Ташлик, ліс Беш Бойраки і т.ін. А на картах пізнішого періоду (1787 рік) вже позначено не тільки Павлівськ, Чорноташлицьке, а й села Мишарошовка (Новоєгорівка), Татарове (Комишувате), Бешбайраки (Кропивницьке) тощо. Не могли ж укладачі карт описів та статистичних звітів до 1770 року вказувати слободи, хутори й пасіки і прогледіти 2 укріплення з поселеннями: Павлівськ (150 хат) і Чорноташлицьке (120 хат) !

В „Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область” сказано, і потім повторюється в інших джерелах, що Павлівськ, з 1762 року Новопавлівськ був зруйнований під час останнього татарського набігу на початку січня 1769 року. Але аналіз „Записок барона Тотта...” – французького резидента при дворі хана Керим-Гірея, який супроводжував хана під час набігу не дає підстав вважати, що в наших краях на ту пору існувало будь-яке значне поселення. Барон Тотт називає ці місця „Запорозькими пустинями”, згадуючи як про сліди перебування людей „несколько покинутых жилищ и копны сена около них", і це уже на правому березі Інгулу, на південному рубежі Нової Сербії.

Пошуки в обласному архіві навели нас на „Результаты подворной переписи Елисаветградского уезда 1883-1885 годов». Видання Єлисаветградської земської управи, Херсон, 1886 рік. В цьому статистичному збірнику, скомпонованому у формі таблиць за назвами населеного пункту іде історична довідка, складена на підставі церковних архівів, друкованих досліджень та спогадів старожилів. Церковні архіви часом виникнення поселення рахують почасти час початку будівництва першої церкви. Про наше місто говориться: „Павловск (Новоукраинка). Время возникновения – 1771 год. До 1858 года было военное поселение…» В енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, виданому в 1897 році відзначається, що наше місто виникло „при Екатерине ІІ”, а це не раніше 1762 року.

Для остаточного висновку про дату заснування Новоукраїнки наявних даних недостатньо, але пошуки в державних архівах Києва, можливо Одеси і Херсона, запити в Москву дозволять нам з певністю розв'язати історичну загадку, що не байдужа новоукраїнцям.

В ході краєзнавчих пошуків при створенні нових символів міста Новоукраїнки (герба, прапора) краєзнавчий музей Новоукраїнського району одержав ксерокопії архівних документів люб’язно наданих відомими краєзнавцями А.П. Пивоваром та К.В. Шляховим. Це "Военний сборник, издаваемый по высочайшему повелению год 11 том LXII Санктпетербург 1868", "Записки генерал-фельдмаршала князя Александра Александровича Прозоровского 1756-1776. Российский фонд культуры "Российский архив Москва 2004", "Война России с Турцией и Польскими конфедератами с 1969 по 1774 год. Том II 1970г. Санктпетербург 1866г."

У цих джерелах описується приготування Другої Російської армії під час Російсько-Турецької війни 1768 – 1775 років до так званого Бендерського походу та заснування "Что-бы обезпечить на будущее Елесаветградскую провинцию от вторжения татар. Что было весьма важно для прикрытия тыла II армии и ея сообщений, устроено было два сильных земляные укрепления: одно при впадании Синюхи в Буг, на месте нынешнего Ольвиополя (Первомайск); а другое при вершине р. Ташлыка…". "… для закрытия Елесаветградской провинции генерал-майор Мусин-Пушкин отправлен к укреплению, выстроенному на реке Ташлык, которое названо было Павловским редутом". "Главнокомандующий второй армии приказал построить два укрепления (лютий-березень 1770р?!): одно при устье Синюхи там, где соединялись польская и турецкая границы, а другое между ними и крепостью св. Елисаветы у р. Черный Ташлык первое названо Екатериненским и содержало в себе магазин на 30 000 четвертей а второе Павловским, назначенным для охранения всех повозок и обозов отправляемых к армии из Елисаветградской провинции". "В Елисаветградской провинции в команде по должности обороны от неприятеля бригадира Черткова в Павловском редуте две роты Ширванского полка".

Молдавський гусарський полк на той час був дислокований десь в районі нинішньої Нової Праги і розміщений на наших теренах (Новоукраїнщина) вже після взяття другою російською армією турецької фортеці Бендери в кінці вересня 1770 року.

Отже, Павлівськ (Новопавлівськ, Новоукраїнка) заснований як сильне земляне укріплення (шанець) яке покривало шляхи постачання другої російської армії під час Бендерського походу навесні 1770 року.

***

1770 р.
" Месяц февраль.
16 го. Размышляя, каким образом привесть в безопасность Елисаветоградскую провинцію, во время отлучения сей армии…
Его Сіятельство приказал зделать два земляныя укрепления, одно при устье реки Синюхи, а другое между оным и крепостью святыя Елисаветы у реки Черной Ташлык, дабы перьвое содержало в себе магазеин до тритцати тысячь четвертей, и могло впредь обращєно быть в Цитадель настоящей там крепости, а другое для прикрытія всех отправляемых туда из помянутой провинціи повозок, и к лутчей ея зимою безопасности. Сіи укрепленія на имянованы Его Сіятельством первое Екатерининским ретраншементом, а другое Павловским редутом."
"Месяц май.
23 го. Его Сіятельство ездил смотреть новопостроенной при речках Помошной и Лазовенки, в Черной Ташлык впадающих, Павловской редут, и нашел его весьма крепким и полезным, как для обороны границ, так и убежища проходящим войскам."


Ми почали нашу замітку виписками з "Журналу воєнних дій армій Її Імператорської Величності. 1769-1771рр." Історичне тло і деякі терміни вимагають пояснення. Як відомо, З 1768 року ішла чергова російсько – турецька війна. Активно розвиваючи воєнну експансію імперії до берегів Чорного моря російські армії просувались до Дунаю. "Его Сіятельство" – це командуючий Другою армією генерал-аншеф граф Петро Іванович Панін. "Магазеины" – військові склади. Речька Лазовенка – річка Грузька, "Екатерининский ретраншемент" – нинішній Первомайськ. 16 февраля 1770 г. – 1 березня за новим стилем і відповідно 23 мая - 5 червня за новим стилем. Взимку 1770 року Друга армія готувалась до походу на турецьку фортецю Бендери.
Отже Павлівськ (пізніше Новопавлівськ, Новоукраїнка ) заснований наказом командуючого Другою армією під час російсько-турецької війни 1768- 1775 рр. генерал-аншефа графа П.І. Паніна, як сильне земляне укріплення (редут, шанець), яке прикривало шляхи постачання Другої армії під час Бендерського походу навесні 1770 року.
Користуючись нагодою, прояснимо дату перейменування Павлівська (1774 р. – Новопавлівська) в Новоукраїнку. В "Історії міст і сіл УРСР. Кіровоградська область", Київ 1972, зазначено, що у зв’язку з розміщенням у Новопавлівську штабу 1-го Українського уланського поселенського полку посад перейменовано на Новоукраїнку. У військово-історичному архіві Санкт-Петербурга наш земляк зробив фотокопію документу (це карта поселенських Округів 3-го Резервного корпусу) з написом в лівому верхньому куті прописом:

" Государь Император высочайше повелеть соизволил:
Селения, занимаемые полевыми штабами, именовать впредь:
В округе З–й Кирасирской дивизии:
г. Крылов – Новогеоргиевск

с. Аврамовку – Новый Стародуб

посад Петриковку – Новая Прага

с. Куцовку – Новгородка

В округе 3-й Уланской дивизии:
посад Новопавловск – Новоукраинка

с. Михайловка – Елисаветградка

В округе 4-й Уланской дивизии

с. Новопавловка – Новый Буг

с. Федоровка – Малая Одесса

С. - Петербург 2 апреля 1832 г.

(15 апреля 1832г.) – (за новим стилем)

Генерал - Адъютант… Подпись"


***


Але дуже довго, в побуті, навіть в писемних джерелах, документах Павлівськ і Новоукраїнка використовувались на рівні у найменуванні нашого міста.

Директор краєзнавчого музею Новоукраїнського району Гаращенко М.О.


Джерело
Категория: Архіви міста | Добавил: Samosval (03.05.2020) | Автор: Гаращенко М.О
Просмотров: 645 | Теги: заснування, новоукраїнка, історія, павлівськ, річниця | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar