» »
15:24
В Устинівському районі юні пошуковці відкрили древню обсерваторію
В Устинівському районі в заказнику загальнодержавного значення «Монастирище» юні дослідники унікальності Кіровоградщини «Ексампей-ЕКО» днями відкрили унікальну знахідку – наскельний малюнок, який є точним відображенням зоряного неба. Про давню обсерваторію, яку в Монастирищі знайшли більш як півстоліття тому, та сучасну знахідку, яка тісно з нею пов’язана, «КП» розповіла керівник гуртка Ніна Бабанська.

– Понад тридцять років з дітьми й дорослими у складі групи дослідників унікальності Кіровоградського краю «Ексампей-ЕКО» вивчаємо Монастирище – заказник загальнодержавного значення в Устинівському районі, який відкрив мій батько – Ігор Бабансь­­кий, і доклав чимало зусиль, щоб він отримав статус заповідника. Заказник привертає увагу величезною архітектурною спорудою, побудованою з блоків грубо обробленого каменю. Можу стверджувати, що це – місце сили, сакральне місце. Тут ми знайшли археологічні артефакти, продіагностовані археологами й геологами, котрі підтверджують присутність тут людини з доби кам’яного віку, – розповідає Ніна Бабанська і наголошує, чи не найважливішу знахідку пошуковці відкрили минулих вихідних, коли їхнім очам відкрилася карта зоряного неба, яку на камені нанесли ще давні люди.

– Давно відомо, що в стародавні часи люди звертали свій зір до зірок. Про це свідчить, у тому числі, рідкісний вид мегалітів «дольмени, які коливаються», знайдені в Монастирищі. Точку опори розрахували настільки точно, що величезні кам’яні брили можна було приводити в рух легким дотиком руки – вони не втрачали рівноваги! У південно-східній частині «подвір’я» Монастирища є мегаліт у формі серця, обрамлений шістьма могутніми блоками. Його не зрушити з місця. Але коли штовхнути – коливатиметься, як неваляйка. А візуально продовжені до гори промені амплітуди коливань вкажуть шлях зірки або сузір’я на небі, – пояснює очільниця юних пошуковців.

Ніна Бабанська каже, у жовтні 1959 року науковці отримали перше в історії зображення зворотної півкулі Місяця за допомогою 22-метрового радіотелескопа, встановленого на криміській горі Кош-Кая. А в північно-східній частині поверхні гори Монастирища є камінь Черепаха, що покоїться на двох, оброблених руками людини, каменях. Під каменем – отвір, у який камінчик за часом летить ніби з висоти дев’ятого поверху.

– Ми припускаємо, що це древня обсерваторія під відкритим небом, яка використовува­­лася, очевидно, для спостереження за зірками в денний час. Ставлення до таких припущень, природно, неоднозначні. Прихильники даної версії продовжували пошук. Особливо старанною була група дітей у складі представників шкіл №2, 8, 11, 22, Кіровоградського інженерного коледжу ЦНТУ, котрі нещодавно ввійшли до «Ексам­­пей-ЕКО». До нашої версії приєднався геолог ГРЕ-37 Микола Ніколаєнко, який працював із нами понад два десятиліття й дуже принципово ставився до віртуальних досліджень. Він допоміг дітям розібратися з наскельним малюнком – зображенням трапеції. По-перше, він, як і ряд археологів, однозначно підтвердив рукотворність отворів. Але найважливіше відкриття – порівняння з картою зоряного неба, показало, що це точне відображення найяскравіших зірок нашого небосхилу: Альдебаран, Капела, Бетельгейзе, Рігель, Сіріус-1, Сіріус-2, Адара, – радіє відкриттю Ніна Бабанська.

092272Виміряні відстані між «зірками» на карті Монастирища відповідають у пропорції сучасній мапі зоряного неба, стверджує пошуковиця. Малюнок виконано в дзеркальному відображенні. Співрозмовниця «КП» пояснює це тим, що люди, котрі нанесли зображення зірок, не знали ні про сузір’я, ні прийнятих сьогодні їхніх назв, а виділяли найяскравіші зірки в їх розташуванні в період літнього сонцестояння й нанесли малюнок дзеркально, так само як діти, ще не вміючи писати, копіюють літери навпаки. Втім, можливо, у людей, які наносили малюнок, було інше орієнтування за зірками, відмінне від теперішнього.

Ніна Бабанська каже, при дослідженні мегалітів відзначають зв’язок елементів цих спаруд із характерними напрямками небесної сфери, а саме полуденною лінією, напрямком на точки сходу Сонця у дні весняного та осіннього рівнодення. Монастирище має мегаліт, у виямці якого сонце сідає точнісінько в момент його сходу в день літнього сонцестояння. А також є місце, де диск сонця точно лягає в момент зимового сонцестояння. Тому пошуковці припускають, що Монастирище могло служити в давнину або обсерваторією, або посівним календарем, або часовим порталом.

– Монастирище – місце сили (козаки-характерники вважали його найпотужнішим із п’яти місць в Україні – сили вогню), сакральне місце – безперечно! Сакральне місце – це геоактивна зона з явним позитивним впливом на людину, місцеву флору й фауну. Вирізняється гарним ландшафтом й оточуючими пейзажами. Монастирище – джерело нашої духовності, наших коренів – доступне для всіх. Це покладає на нас величезну відповідальність за збереження цієї безцінної, унікальної пам’ятки для майбутніх досліджень у галузі геології й археології, а також під час відвідин туристами! – наголосила Ніна Бабанська і закликала зберегти заказник від екологічного забруднення і людського недбальства.



фото: Ніна Бабанська
Категорія: Новини сусідніх районів | Переглядів: 65 | Додав: Press | Теги: обсерваторія, знахідка, пошуки | Рейтинг: 5.0/1

  Обсудити новину на форумі

  Поділитися через форму email:

 Поділитись в соціальних мережах:

Всього коментарів: 0
avatar