» »
12:33
КУЛЬБАБКИ, «ҐУДЗИЧКИ» Й ЖУКИ, ЩО СВІТЯТЬСЯ В РУКАХ МАЙСТРИНІ

Наталія Євладенко за спеціальністю ветеринарний лікар. І в цій іпостасі вона працювала певний час, допоки не пішла у першу декретну відпустку. Відтоді й почався її десятирічний творчий політ, за словами унікальної майстрині. Як вона знайшла свій майданчик на чарівному полі хенд-мейду, про це в інтерв’ю кореспондента "НС".

– Що вас спонукало зайнятися таким доволі складним рукоділлям?

– Я з дитинства захоплювалася різного виду творчістю: малювала, ліпила, виготовляла вироби з сірників, жолудів, горіхової шкаралупи – з усього, що могла знайти. А ще у свій час закінчила Кіровоградську художню школу. Гадаю, певні художні смаки мені там прищепили. І це все виринуло на поверхню, коли з’явився більш менш вільний час у декретній відпустці.

– І з чого конкретно ви почали?

– Почала я не з прикрас. Займалася екібаною – ліпила із самозастигаючої китайської глини, вона називається «моделинг», різні реалістичні квіти. Тобто відповідно точно за розміром та кольором. Окрім букетів я виготовляла шпильки для наречених, бутоньєрки, кулони, весільні прикраси для волосся тощо. Потім поступово перейшла на живі рослини.

– Як же цей напрямок хенд-мейду називається?

– Прикраси з натуральних рослин, залиті французькою ювелірною смолою. Її склад спеціально розроблений і очищений для того, щоб можна було консервувати ту чи іншу рослину. Вона також захищає їх від ультрафіолетових променів, під впливом яких відбувається вигорання кольору у сухоцвітів.

– А як ви здобуваєте вихідний матеріал для роботи, тобто квіти? Кудись їздити їх збирати?

– Заготівля матеріалу починається ранньої весни. Їжджу в ліси, в степи, в поля, і в ближні, і в дальні. Починаю спостерігати, як просинається природа. І тут треба піймати ті миті, коли тільки-но з’явилися дрібні листочки, дрібні квіточки, тому що під час цвітіння квітка набуває великої форми, а мені це не підходить. Мені потрібно усе дрібне, маленьке, щоб це відповідало розмірам прикрас. Тому що жінки надають перевагу мініатюрним прикрасам. Отже дуже важливою є фаза росту квітки. Коли ти її зриваєш, треба знати, на якій фазі кожна з них розквітає. Для того, щоб квітка була максимально яскравою, максимально насиченою кольором.


– Яким же квітам ви надаєте найбільшу перевагу?

– На першому місці кульбабка, тому що більшість людей дивується, як можна зберегти в кулоні парашутики кульбабки у первозданному вигляді, і це їх дуже приваблює. На другому – садова троянда. Цей її різновид називається «ґудзичок». Це маленькі кущики, на яких трояндочки не розквітають у повному об’ємі. Хоча й з більшої можна зробити сережки, але це буде окремий пелюсток, залитий у форму. На третьому – незабудка польова.

– Яку фурнітуру ви для цього використовуєте?

– Є різні колекції. Наприклад, колекція «Люкс» зі срібла 925-ї проби. Вона користується найбільшим попитом у тих, хто страждає на алергію. Є колекція з гіпоалергенного металу, це такий біжутерний сплав без шкідливих властивостей. Є також звичайна біжутерна фурнітура, яка за ціновою політикою, є найбільш бюджетною.

– А якщо якийсь заможний замовник чи якась замовниця схоче отримати такі ж прикраси, але на золоті?

– Без проблем. Я вже робила такі. Треба лише замовити у ювеліра золоту чи позолочену швензу. Це – основа сережок, яка одягається у вушко. До цього ще можна замовити платформу з того ж металу, в якій буде залита та квітка, яку обере замовниця.

– Цікаво, скільки витрачається часу та зусиль на виготовлення, скажімо, прикраси з кульбабкою?

– Це трудомістка робота. Тому що правильно засушена квітка заливається не один раз. Спочатку платформа має бути пофарбована, добре висушена. Квітки аналогічно сушаться у різний спосіб, в залежності від того, який ефект мені потрібен. Якщо це буде сфера, тобто всілякі кульки чи об’ємні кулони, то вони проходять об’ємне сушіння. Воно може проходити у піску, у силікагелі, у манці, або у солі. При цьому я дивлюся, яка квітка як позбавляється вологи, і кожній підбираю свою технологію сушіння. Наприклад, якщо незабудка засипається манкою або силікагелем, то сіль використовується для квіток з зеленою або жовтою гамою кольорів. При цьому використовується добре просіяна сіль «Екстра». Потім для деяких прикрас я іноді малюю олійними фарбами фони. Наприклад, можу намалювати небо, смужку трави, а на це тло викладаю великі об’ємні композиції.

– Виходить, найскладніший процес виготовлення прикрас пов’язаний з кульбабками?

– Так. З десяти таких виробів, той що мені подобається, тобто такий, що я можу виставити на продаж, лише один. Дев’ять йде в утиль. Треба так обережно вкласти кульбабку у сферу, так чітко «відчути» її парашутики, щоб вони не розлетілися, не зім’ялися, а лягли красиво і залилися рівномірно, без бульбашок, смолою. До того ж сфера одразу не виходить ідеальною та гладенькою. Доводиться її відшліфовувати на машинці зі спеціальними насадками за допомогою спеціальних видів шліфувальної пасти. Виготовлення десяти таких прикрас може забрати тиждень.

– З ким ви співпрацюєте для того, щоб популяризувати свої вироби?


– З дизайнером одягу Ольгою Чущенко. Мої прикраси побували нещодавно у Німеччині на показі мод, а днями одна з моїх колекцій поїхала до Львову з новою лінією одягу торгової марки «Juste Toi». Після такої реклами не тільки підвищується реноме, але й зростають замовлення.

– А як ви будуєте відносини, якщо замовник десь за кордоном?

– Так, я працюю із замовниками з Європи. Їх небагато, але я вже висилала свої вироби у Німеччину, Австрію, Італію та Польщу. Наразі такими поштовими пересилками займається лише «Укрпошта». Проходження кожної бандеролі я перевіряю по треку.

– Розкажіть, будь ласка, про якесь найцікавіше чи неординарне замовлення.

– Найцікавіше замовлення було пов’язане з полімерною глиною, тому що я як і раніше ліплю оригінальні брошки. Одного разу мені замовили зробити зуб-брошку для подарунка стоматологу. А нещодавно одна замовниця сама привезла кілька квіток сон-трави для прикраси. Мені було дуже цікаво попрацювати з таким матеріалом, бо така квітка трапилась вперше у моїй практиці. Було цікаво подивитися, як вона себе поведе. Гадаю, мені вдалося зберегти її чарівність. А загалом мені дуже цікаво працювати з людьми. У кожного свої побажання, свої смаки, свої підходи.

– Чи можна наразі сказати, що ваші прикраси розійшлися практично по всій Україні?

– Так. В останні п’ять років, коли я почала розробляти саме цю нішу хенд-мейду, мене запрошують на ярмарки до Києва, Львова, Дніпра, Одеси, Вінниці тощо. І це мені приносить задоволення. І мої замовниці радіють, коли отримують нову прикрасу, а потім просять зробити іще або привезти щось нове.

– А близькі та рідні носять ваші прикраси?

Так, і моя сестра носить, і свекруха носить, і куми, і багато хто ще.

– У вас, здається, двоє синів. Ви для них теж щось вигадуєте?

– Для них я виготовляю на рюкзаки такі брелоки, що світяться. Всередині там різні жучки. Я додаю у смолу люмінофор, щоб вони світилися.

– Чи існує мода на такі прикраси?

– Так. Я вивчаю і відстежую тенденції розвитку цього напрямку. Наприклад, у нинішньому сезоні найбільшим попитом користуються такі форми: сфери, кола, трикутники, палички, або різнобічна асиметрія, тобто одна сережка довша за іншу.

Бесіду вів Роман ЛЮБАРСЬКИЙ

Фото Ігоря ДЕМЧУКА
Категория: Обласні новини | Просмотров: 23 | Добавил: Press | Теги: майстриня, краса, прикраси, біжутерія | Рейтинг: 0.0/0

  Обсудити новину на форумі

  Поділитися через форму email:

 Поділитись в соціальних мережах:

Всего комментариев: 0
avatar